Смішна історія про робота-пилососа. Робота-пилососа я назвала Хесус. Це божественне створіння, зворушливо стукаючись об меблі і стіни, їздить по хаті і як ніщо інше доводить мені, що життя сповнене радості й любові. На Хесуса я дивлюся з ніжним трепетом. Навіть лишаю йому світло на кухні. А то буває він пилососить, а я стою щось роблю на кухні, а він до ніг під’їжджає, а тоді давай тікати. Сміємося тоді обоє, а я кажу: ну ходи, ходи сюди. А він під столом сховається і там прибирає. Не хоче мене тривожить. А то якось сіла, працюю, аж тут на телефон приходить від Хесуса повідомлення з кухні: поможи – пише. Прихожу – зажував коврик, стоїть безпомічний. Я його на руки – нуну, кажу, зараз тобі поможу, моя киця. Дістала коврик, він прокашлявся. – може вже відпочинеш? – питаю. Але нє, хоче доробить. Роби-роби, кажу, не мішатиму і тихенько двері так закрила за собою й спиною до них притулилась і серце б’ється від любові.